Володимир Тарасенко, начальник Ніжинського міжрайонного управління водного господарства, зазначив, що «водно-болотні угіддя» (wetland) у перекладі з англійської означає «мокра земля». Відповідно до Рамсарської конвенції, стороною якої є Україна, під водно-болотними угіддями розуміють «райони маршів, боліт, драговин, торфовищ чи водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує 6 метрів». Болота за оцінками вчених є одним з ключових типів екосистем планети, що визначає кругообіг води і кліматичні умови, джерело прісної води, природний очисник середовища від багатьох забрудників, основа розвитку зрошуваного землеробства.

До недавнього часу висока заболоченість території сприймалася як лихо, з яким треба боротися, існували державні програми осушення боліт. У світі з 1900 року 64% водно-болотних угідь зникли, а більшість тих, що залишились деградували. В Україні частка території, вкритої поверхневими водами, складає 4% від загальної площі, а частка боліт складає 1,6%. В Чернігівській області 2,1% території (68 тис. га) вкрито поверхневими водами, 4% території (130,3 тис. га) - це відкриті заболочені землі. В Ніжинському районі відкриті заболочені землі займають 4,4% (6600га) земель Ніжинського району.

Найбільше водно-болотне угіддя в Ніжинському районі – урочище «Смолянка», землі якого відносяться до Регіонального ландшафтного парку «Ніжинський» створеного у 2015 році.

Пойма р. Остер на всій своїй протяжності, в переважній більшості, представляє собою осушені болотні угіддя із потужними заліжами  торфу від 0,3 м до 2,0 м, а іноді досягає 6,0м.

Друге, за розміром болотне угіддя, розташоване в поймі р. Остер між населеними пунктами с. Григорівка та с. Ніжинське (с. Григоро-Іванівка) в дельті   р. В’юниця загальною площею 500га.

Водно-болотні угіддя мають велике як природне, так і соціокультурне значення. У планетарному аспекті велике екологічне значення мають висока акумулятивна і продуктивна здатність водно-болотних угідь, їх сполучна функція між суходільними та водними типами екосистем. Виключне екологічне значення водно-болотні угіддя мають як місця перебування для 2/3 усіх видів рослин і тварин, як ділянки продукування біомаси та кисню, як природні резервуари та фільтри очищення води.

Основна гідрологічна роль ВБУ полягає у перерозподілі стоку та впливі на різні форми водного режиму. ВБУ акумулюють вологу, переводять поверхневий стік у підземний, знижують висоту паводкової хвилі, збільшуючи тривалість паводку, та сприяють попередженню катастрофічних явищ. ВБУ збільшують величину мінімального стоку річок у посушливі періоди.

Коренева система водної та навколо водної рослинності закріплює береги. Інтенсивне накопичення наносів перешкоджає розвитку ерозійних процесів. Густа рослинність зменшує швидкість течії, відфільтровує забруднення, зменшує каламутність води. Водно-болотна рослинність накопичує важкі метали, пестициди та інші токсичні речовини, очищуючи воду.

Екосистемна цінність водно-болотних угідь України визначається трансконтинентальним значенням угідь як місць линьки і зимівлі для птахів, що мігрують між Євразією та Африкою; високим ступенем ландшафтного різноманіття; великим біотичним різноманіттям; значною місткістю кормової бази для мігруючих птахів і птахів, що гніздяться.

Водно-болотні угіддя мають важливе соціально-культурне значення. Вони значною мірою задовольняють соціальні потреби у любительській та промисловій рибній ловлі, спортивному полюванні, туризмі та інших видах рекреації.

Крім того, водно-болотяні угіддя мають особливі властивості як частина культурної спадщини людства: вони пов'язані з релігійними і космологічними переконаннями людей, є основою важливих місцевих традицій, є джерелом естетичних почуттів, задовольняють потребу людини в спогляданні дикої природи.

Місцеве населення, яке традиційно займається рибальством, полюванням, сільським господарством створює свій особливий спосіб життя, який є частиною національної культурної спадщини.

По особливостям використання людиною, водно-болотні угіддя - особливо уразливі екосистеми нашої планети, які нині знаходяться під найбільшою загрозою руйнування. Це відбувається головним чином у зв'язку з осушенням, забрудненням і надмірною експлуатацією їх ресурсів. У міру того, як затоплювані землі стають більш заселеними, забудова просувається все далі і далі в ці критичні зони. Безліч багатих торфовищ, які формувалися сотні років, осушені і перетворені на фермерські землі. Інші зони стали пасовищами для великої рогатої худоби.

З часом з'ясувалося, що водно-болотні комплекси є національне надбання і предмет особливої гордості, мають величезне значення і їх треба охороняти. Основним механізмом охорони водно-болотяних угідь на міжнародному рівні нині являється Рамсарська конвенція про водно-болотяні угіддя, що мають міжнародне значення. У рамках конвенції створений список водно-болотяних угідь міжнародного значення, що знаходяться під особливою охороною конвенції.

В Україні є 39 водно-болотних угідь міжнародного значення загальною площею більше 771 тис. га. 22 водно-болотних угіддя отримали статус у 1995 році, 11 – у 2004 році, 4 – у 2016 році, 2 – у 2017 році.